Бог цілковито узалежнюється від віри людини, Він повірив людині. Бог не ставить умови, якщо будеш вірити день чи два, якщо повіриш і помолишся, якщо повіриш і добрі вчинки зробиш, якщо повіриш і підеш до сповіді. Жодної умови Бог не ставить. Бог цілковито є залежний від нашої віри.
Можете уявити, яку ми силу маємо до Бога? Ми маємо «владу» над Богом. А все тому, що Він сповнений любов’ю до нас і віддається цілковито у наші руки. І коли дивитися на ту жінку, вона мала віру, краще може сказати, вона мала ноги, якими вона прийшла до Христа. Усі, Богу дякувати, маємо ноги, хай вони нас приводять до Христа. Адже, повторюся: тисячі людей юрмилося навколо Нього, тисячі штовхалися з цікавості, бо всі бачили, що Христос є кимось незвичайним. Але одиниці зцілювалися, ті, хто мав віру, а не дивився просто з цікавості. І це проблема нашого життя тепер. Бог – Христос був, був і є, і буде такий самий (див. Євр. 13, 8).
Ми сьогодні не є нічим гірші, не є нічим обділені, аніж ті самі апостоли, що мали нагоду бачити Христа за життя. Деколи ми можемо подумати: «Як їм пощастило – мали біля себе Христа». Усім нам пощастило! Бо Христос однаковою мірою нас чує, як тих людей, які стояли поруч з Ним. І коли ми віримо, ми щасливі, а коли не віримо, тоді ні.
